Пропозиція США передати Зангезурський коридор – критично важливий зв'язок між материковим Азербайджаном та його ексклавом Нахічевань через південну Вірменію – під управління Америки поглибила лінії розлому на Південному Кавказі та викликала занепокоєння в Ірані.
На кону не лише регіональні зв'язки, а й геополітичний порядок вздовж чутливого північного кордону Ірану.
Для Ірану 43-кілометровий коридор через вірменську провінцію Сюнік є основою його стратегічних розрахунків.
Хамідреза Азізі, науковий співробітник Німецького інституту міжнародних та безпекових справ, попередив, що цей план «позбавить Іран його природного доступу до Південного Кавказу через Вірменію», роблячи його залежним від маршруту, «контрольованого Азербайджаном чи іншими міжнародними суб’єктами».
В інтерв’ю Радіо Свобода він назвав коридор «останнім цвяхом у труну» – кроком до того, що деякі спостерігачі називають «геополітичною задухою» Ірану.
Якщо Баку отримає контроль або буде запроваджено іноземне управління, Іран втратить важелі впливу на свою північну торгівлю.
«Іран буде майже повністю залежним від Азербайджану в торгівлі не лише з Південним Кавказом, але й з Росією та Європою», – зазначив Азізі, попереджаючи про «серйозний удар по геоекономічному становищу Ірану».
Він додав, що відсторонення від маршруту Ірану через Вірменію також може зменшити його роль в китайській ініціативі «Один пояс, один шлях» (Belt and Road Initiative, BRI), послаблюючи його цінність як партнера для Пекіна.
Безпека та регіональний порядок
Головне занепокоєння Тегерана зрозуміле: коридор може розширити турецький вплив і призвести до прямої присутності США.
«Найбільше занепокоєння в Ірані полягає в тому, що такий коридор раз і назавжди покладе край будь-яким перспективам участі Ірану в… перевезеннях зі Сходу на Захід, – сказав Азізі. – Маршрут, керований США, посилює ці побоювання, розміщуючи американські інтереси «безпосередньо на північному кордоні Ірану».
Це відбувається на тлі зменшення впливу Росії на Південному Кавказі через війну проти України та зміну динаміки сил з часів Другої Карабахської війни. Іран, якого колись задовольняло підпорядкування Москві, тепер опинився під загрозою.
Маючи «обмежені стратегічні можливості», Тегеран залучає всіх основних гравців, прагнучи «тіснішої політичної та безпекової співпраці з Вірменією».
За словами Азізі, офіційні заяви Ірану та військові навчання, які він проводить у цьому регіоні з 2021 року, стосуються не стільки конфронтації, скільки небажання прийняти необмежену іноземну присутність на своїх кордонах.
Контроль, транзит та суверенітет
Пропозицію США зустріли обережно в Єревані та Баку.
Азербайджан розглядає коридор як життєво важливий транспортний зв'язок з Нахічеванем та частину післявоєнної інтеграції.
Вірменія побоюється, що це може загрожувати її суверенітету, і наполягає, щоб будь-який маршрут залишався під контролем Вірменії, побоюючись, що справжній статус «коридора» може означати здачу влади.
Тим часом Азербайджан непохитний у тому, що «не має бажання, щоб втрутилася будь-яка третя сторона», – сказав Річард Гірагосян, директор Центру регіональних досліджень у Єревані.
Для Баку коридор означає безперешкодний доступ до Нахічеваня; будь-який іноземний нагляд – американський, європейський чи російський – є неприйнятним.
Серйозна пропозиція чи трюк?
Для Вашингтона цей проєкт є спробою використати рідкісний вакуум влади в регіоні, оскільки російський вплив зменшується через погіршення відносин між Москвою та Баку і Єреваном.
Гірагосян висловив скептицизм щодо плану: «Я не ставлюся до цієї пропозиції дуже серйозно… скептицизм краще визначає точку зору як у Баку, так і в Єревані».
Він назвав це «безрозсудною угодою з нерухомістю» та висловив сумнів у тому, що Вашингтон розуміє складність регіону.
«Йдеться радше про прагнення до [Нобелівської] премії миру для президента Дональда Трампа… без будь-якої реальної підготовки та з невеликим потенціалом для реалізації».
Управління залізничними мережами Вірменії Росією та західні санкції також викликають питання, чи це можливо.
«Це ускладнить ситуацію, тому що… американська приватна компанія входить та керує автомобільними та залізничними дорогами, тоді як вони належать Росії або управляються нею», – сказав Гірагосян.
Для Тегерана дебати щодо коридору відображають глибші побоювання щодо оточення, ізоляції та втрати важелів впливу.
Шляхи Ірану щодо протидії будь-якому проєкту обмежені нещодавніми невдачами на Близькому Сході та конфліктом з Ізраїлем минулого місяця.
Тегеран сподівається на відновлення опору Росії західній присутності, але зміна динаміки сил призводить до зменшення впливу Ірану.
Тим часом як Вірменія, так і Азербайджан, як і раніше, побоюються відмовитися від контролю чи суверенітету, чіпляючись за власне бачення того, яким має бути коридор.
Зрештою, Зангезурський коридор став не стільки транзитним маршрутом, скільки осередком, де стикаються конкуруючі бачення суверенітету, впливу та регіонального порядку.
Форум